Ви думаєте, що я жартую або в мене вже дах поїхав? Та ні, ніби все в порядку і до мене дійсно уві сні приходив Остін Клеон з приводу того, що цікаві тексти в мене крадуть…
Зміст запису
Цікаві тексти в мене крадуть
Якось недавно зі мною стався каверзний випадок. Один з моїх замовників пред’явив мені претензії, що я йому продав текст, який вже розміщений в когось у блозі. Я, звичайно, одразу в подиві не міг зрозуміти, як це могло статися, і став шукати причини появи дубліката моєї статті, якого взагалі не повинно бути. Адже клієнт завжди правий, і мені потрібно було самому розставити всі крапки над «i».
В першу чергу я звернув увагу замовника на те, що нові цікаві тексти з блоґів крадуть. Є така категорія недобросовісних блоґерів, які постійно «пасуть» чужі блоґи, де найчастіше з’являється цікавий матеріал, щоб потім його поцупити.
Далі я нагадав замовнику про те, що він вже перевіряв статтю антиплагіатом Etxt, і копій не було виявлено. Та й продавати двічі одне й те саме не в моїх правилах, адже я живу не одним днем і мені ще потрібно продовжувати роботу в Інтернеті. Навіщо я буду пиляти сучок, на якому я сиджу?
Виявляється, злодюжки пристосувалися обманювати не тільки людей, а й пошукові системи. І роблять це дуже просто: вкравши тільки що розміщену статтю у чергової жертви-блоґера, «сором’язливий» злодій розміщує її в своєму блозі лише з однією поправкою — на час розміщення. Не всі блоґери знають і вникають, що в текстовому редакторі блоґу, зокрема двигунця WordPress, можна спокійно змінювати дату публікації статті. Так ось, злодюжка примудрився встановити дату публікації на тиждень раніше блоґу мого клієнта. Ось і вийшов казус. Адже замовник вірить своїм очам, там чітко визначено дату публікації.
Як уберегти свій блог від крадіїв контенту, про це вже так багато написано, а віз і нині там. Як крали, так і крадуть цікаві тексти і з часом придумують ще більш хитриші способи і методи розміщення, щоб обдурити не тільки читачів, але і пошукові системи.
Після цього випадку я якось мимоволі потягнувся до пошукового рядка браузера і вирішив вивчити дещо нове з хитрощів злодіїв контенту і набрів на книгу Остіна Клеона «Кради як митець». Ось з цього моменту все і почалося. Ця книга мене одразу так захопила, що я її за один присід прочитав.
Остін Клеон — це митець і поет, автор збірки Newspaper Blackout Poems. У березні 2011 року в своєму блозі він сформулював правила ефективної творчості, які миттєво його прославили. T&P перевели цей маніфест про життя, роботу, Інтернет, спілкування і творчість.
Під сильним враженням від прочитаного, вже пізно вночі я ліг спати і снитися мені сон, будь-то я з Остіном Клеоном обговорюю деякі витримки цитат з його книги, що розбурхали мій розум і мою уяву.
Кради як митець
Кожному художнику доводиться відповідати на питання, звідки він бере свої ідеї. Чесний художник відповість: «Я краду їх». От і все, що можна про це сказати. Це розуміє кожен митець.
Я так зрозумів, що образ художника можна з впевненістю віднести до моєї діяльності копірайтера. Адже я теж чесно краду чужі ідеї і цікаві тексти, переробляючи їх на свій лад або під потреби замовника, тобто, роблю рерайт. Ну а замовник в такому випадку вже стає моїм співучасником, та ще й гроші за це платить. Але мене завжди цікавило питання: а чи чесно роздобутий контент тими, у кого я його беру на переробку? Скажу так, як є: там теж все крадене, можливо й таке, що пройшло через десятки рук рерайтерів, тому не соромно красти у злодія. Ну а копірайтери нехай себе не втішають, у них теж «рильце в пушку», вони крали як художник, продовжують красти і топчуть ту ж стежку, що і рерайтери.
Читайте книжки і розумійте хитрі трюки
Є 3 слова, які вселяють у мене надію всякий раз, коли я їх читаю. Немає нічого оригінального. Про це було сказано ще в Біблії: «Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем» (Екк 1: 9). У будь-якому новому проекті змішані елементи старих ідей або просто змінюється одна з них.
Я хоч і не всю, але читав Біблію і давно знав ще до виходу в світ книги Остіна Клеона «Кради як митець», що все нове, це добре забуте старе. Ми повторюємо все те, що було раніше сказано, і видаємо його за оригінал, змінюючи слова місцями, або заміняємо їх синонімами. Але в будь-якому випадку я намагаюся в тексти вставити і свої «п’ять копійок» у тому випадку, якщо тема мені добре знайома.
У художніх школах завжди показують один трюк. Намалюйте на аркуші паперу дві паралельні лінії: Скільки ліній на малюнку? Видно перша лінія, друга, але є ще й темна лінія між ними. Бачите? 1 + 1 = 3. Є ще один хороший приклад того, про що я говорю — в генетиці. Ви наслідуєте гени своїх батька і матері, але при цьому не є тільки набором батьківських рис. Ви — щось більше, нова версія і батьків, і всіх своїх численних предків. Ви не можете вибирати батьків, але можете вибирати вчителів, друзів, музику, книги та фільми. Насправді, ти — це те, що ти впускаєш в своє життя. Ти — сума того, що на тебе впливає. Як казав Гете, «нас створює і формує те, що ми любимо».
Як це може вийти 1 + 1 = 3? Я знав цю «арифметику» ще зі шкільної лави, а коли у мене народився син, я пізнав її на практиці. І тут немає нічого незвичайного. Просто Остін Клеон мені ще раз нагадав, що я є свого роду конструкцією, яка складається з частинок моїх попередників.
Художник — це колекціонер. Не скупердяй, який збирає все без розбору, а саме, колекціонер — який цілеспрямовано збирає тільки ті речі, які дійсно любить. Моя мама любила повторювати мені: «Сміття на вході — сміття на виході». Це зводило мене з розуму. Але тепер я розумію, що вона мала на увазі. Ваше завдання — збирати ідеї. Кращий спосіб для цього — читати. Читати, читати, читати, читати, читати. Газети, погоду, дорожні знаки, особи незнайомців. Чим більше ви читаєте, тим ширше вибір того, що вплине на вас.
Так, дійсно, в моїй колекції є багато цікавих текстів, які ну дуже мені подобаються, і я їх збираюся пустити у власну обробку. Я колекціоную статті тих тематик, які мені до душі, які я люблю, і в один прекрасний момент вони почнуть з’являтися на просторах Інтернету вже в моїй інтерпретації. Ці статті я читаю з великим задоволенням, тим самим розширюю свій кругозір. Це так класно, цікаво, пізнавально і повчально. Збираючи ці статті в Інтернеті, я знайомлюся з новими проектами, їх авторами, стилем письма, набираюся досвіду і продовжую писати.
Виберіть письменника, який вам дійсно подобається. Знайдіть всі його твори. Дізнайтеся, що він сам читав. І прочитайте все це. Піднімайтеся по своєму генеалогічному дереві письменників. Крадіть ідеї і зберігайте їх на майбутнє. Носіть всюди записну книжку. Пишіть в книгах. Виривайте сторінки з журналів і створюйте з них колажі в своєму скрапбуці. Крадіть, як митець.
Найперша була моя улюблена книга ще в юності Теодора Драйзера «Фінансист». Особисто для мене, багатий тато разом з бідним проти цієї книги відпочивають. Хто не читав фінансиста, раджу прочитати. А ось записувати все якось мені вже доводилося. Були в мене блокнотики, які до сих пір у мене зберігаються. Іноді їх гортаю і, крім ностальгії, я поки з них нічого не витягаю. Хоча класні ідеї я завжди записую, щоб потім не забути і, завдяки цьому, писати цікаві тексти. Може бути й таке, що раптом знадобляться…
Не чекайте, а дійте, не марнуйте дарма життя і час
Щоб почати діяти, не потрібно чекати. Якби я чекав, коли зрозумію «хто я» і «для чого живу» до того, як став «займатися творчістю», я до сих пір сидів би без діла, намагаючись знайти себе, замість того, щоб просто почати щось робити. З власного досвіду знаю — саме в процесі роботи ми розуміємо хто ми.
Абсолютно вірно! У далекі вісімдесяті роки минулого століття ми з дружиною будували собі будинок. І був такий випадок. Потрібно було зробити навколо будинку огорожу і в’їзні ворота з хвірткою. Я близько двох тижнів весь час думав, які зробити ворота. Ходив вулицями і видивлявся, як це зроблено у людей, сидів вечорами і креслив на папері… Так довго могло ще тривати, поки мені знайомий зварювальник (він же робив мені ворота) не сказав: «Потрібно не думати, а робити і в процесі роботи всі ідеї прийдуть самі по собі». Я так і зробив. З тих пір я ніколи не сидів і не чекав, а приступав до роботи, набивав іноді багато шишок, але мені було видно сам процес, в який я вносив свої корективи. Так і з текстами в мене вийшло. Якби в 2007-му році не завів свій блоґ, то, можливо, не став би писати цікаві тексти. У всьому винна блоґосфера, все з неї і почалося…
Напишіть книгу, яку самі хотіли б прочитати. Письменник завжди задається питанням, про що йому варто писати. Зазвичай йому кажуть: «Пиши про те, що добре знаєш». В результаті часто виходять жахливі історії, в яких не відбувається нічого цікавого. Тому краща порада — не писати про що знаєш, а писати про що хочеш. Напишіть таку історію, яка подобається вам самим. Ми займаємося творчістю, оскільки нам це до душі. Вся художня література — це, по суті, фан-фікшн. Кращий спосіб вирішити, чим зайнятися — це подумати про те, чого б вам хотілося досягти, але ще не зроблено, і потім зробіть це. Створюйте картини, на які ви самі хотіли б дивитися, музику, яку хотіли б слухати, пишіть книги, які хотіли б прочитати.
Точно, точно. Буває багато випадків, коли замовник підсовує мені на рерайт незнайому тему. Звичайно ж, я одразу її не випалив, мені потрібно вивчити матеріал. Але я люблю свою роботу, я просто хочу писати і писати…, тим більше для мене все нове це трепет життя. Я пишу статті не тільки для своїх клієнтів, а й для своїх проектів, які часто сиджу і перечитую, бо це дійсно цікаві тексти. Мені вони подобаються, хочеться знову і знову їх читати, а часом здається, що це писав не я, а хтось інший.
Користуйтеся руками. Думаю, що чим більше письменство стає фізичним процесом, тим краще виходять твори. Можна відчути чорнило на папері. Можна розкласти листи по всьому столу і перебирати їх. Можна покласти текст всюди, де на його буде зручно дивитися. Мене часто запитують, чому я не створю додатки Newspaper Blackout для iPhone або iPad. Я відповідаю, що, є якесь чаклунство в тому, щоб тримати в руці друкований аркуш. В творчий процес втягується багато з почуттів — навіть запахи можуть подарувати особливий досвід. Мистецтво, яке йде тільки від голови, нічим хорошим бути не може. Подивіться на будь-якого талановитого музиканта, і ви зрозумієте, про що я. Коли я складаю вірші, я не відчуваю, що це робота. Це як гра. Моя порада: знайдіть спосіб залучити своє тіло в роботу. Малюйте на стінах. Стійте під час роботи. Розкладайте речі на столі. Користуйтеся руками.
По всій видимості я вже остаточно загрався в писанину так, що вона стала моєю професією. І дійсно, я люблю запах паперу, люблю записувати на його аркушах ідеї майбутніх текстів, складаю їх план написання, підбираю основні моменти, а потім працюю руками на клавіатурі, щоб написати для людей цікаві тексти. Чим не фізична праця?
Сторонні проекти та хобі — важлива річ. Головна річ, яку я зрозумів в той недовгий час, що я був художником: саме сторонні проекти «вистрілюють». Під ними я маю на увазі ті речі, які спочатку здавалися незначними. Просто грою. Однак якраз ці речі справді вартісні — саме в них полягає чарівництво. Мої «закреслені» вірші (The blackout poems) були таким стороннім проектом. Якби я займався тільки написанням коротких оповідань, якби не давав собі вільно експериментувати, я б ніколи не став тим, хто я є зараз. Не менш важливо мати хобі. Щось виключно для себе. Моє хобі — це музика. Моя творчість адресована всім, а музика — тільки мені і друзям. Ми збираємося щонеділі і влаштовуємо галас на годину-дві. І це чудово. Отже, порада така: виділіть собі час на неробство. Знайдіть хобі. Це піде на користь, і ви ніколи не знаєте, куди приведе вас ваше захоплення.
Оце так-так, експерименти річ велика, особливо якщо експериментувати зі старими текстами, тематика яких вічна — здоров’я і краса, кулінарія, будівництво і ремонт… Саме таким темам віддаю перевагу, бо вони були, є і будуть завжди актуальні. Як не дивно, але ведення блоґів мені дуже допомагає в моїй роботі копірайтера. Суть питання в тому, що я можу себе відчути, як в положенні замовника, так і виконавця. Тому блоґи я не вважаю своїми сторонніми проектами, а звичайною рушійною силою.
А ось заняття спортивними (поштовими) голубами мені не заважає, а навпаки, від спілкування з цими розумними і красивими птахами я отримую натхнення. Це моє хобі. Я ще з дитинства ганяв по дахах голубів, і це залишилося в мені на все життя.
Секрет: робіть щось хороше і розміщуйте там, де люди побачать це. Я отримую багато листів від молодих митців, які запитують, як їм знайти свого глядача. «Як зробити так, щоб мене хтось відкрив?». Я дуже добре їх розумію. Після закінчення коледжу я теж був в деякій розгубленості. Навчальний клас — це прекрасне, хоча і штучно створене для творчості місце — професору платять за те, що він займається твоїми ідеями, а твої однокурсники платять за те, щоб цікавитися ними. Ніколи в житті у вас більше не буде таких уважних глядачів. Однак незабаром ви дізнаєтеся, що світу в цілому немає діла до ваших ідей. Це звучить жорстко, але це так. Як сказав Стівен Прессфілд, «це не означає, що люди не освідченні або жорстокі, вони просто зайняті». Якби існувала якась секретна формула завойовування аудиторії, я б розповів вам її. Але я знаю тільки одну не таку вже оригінальну формулу: «Зробіть хороший проект, і помістіть туди, де люди зможуть його побачити».
Створити хороший проект у мене вийшло, і я дав можливість людям його бачити постійно в Мережі, але потім настала творча криза і я його продав, про що зараз шкодую. Новий господар пару років займався цим проектом, потім він взагалі зник із мого поля зору. Що сталося, я не знаю, але відомо мені одне, що домен цього проекту зараз у сквоттерів. А тепер я не можу зрозуміти, чи то є бажання, але немає часу, чи то є час, але немає бажання…, але мої нові проекти вже не те, що було спочатку. Хоча надія є, і писати цікаві тексти я теж вмію.
Цей процес проходить в 2 етапи: Крок 1: «Зробіть хороший проект» — неймовірно складний. І тут немає рецепта швидкого успіху. Займайтеся своєю ідеєю кожен день. Терпіть невдачі, робіть краще. Крок 2: «Зробіть так, щоб проект побачили» — був складним тільки 10 років тому. Тепер же все дуже просто — «помістіть проект в Інтернет». Ви повинні дивуватися речам, яким ніхто крім вас не дивується. Якщо хтось знаходить дивовижними яблука, дивуйтеся апельсинам. Одна з тих речей, яким я навчився будучи художником, — чим більш відкрито ти ділишся своїми почуттями, тим більше людям подобається твоє мистецтво. Художники — НЕ фокусники. За розкриття своїх секретів не буде ніякого покарання. Людям подобається, коли ти розкриваєш секрети, і іноді, якщо у тебе це добре виходить, вони купують те, що ти продаєш. Коли ти відкриваєшся і залучаєш людей в творчий процес, ти сам вчишся. Я дуже багато чому навчився у хлопців, які надсилали свої твори на сайт Newspaper Blackout. Я багато запозичую у них. Ми взаємно збагачуємо один одного. Тому моя порада: освоюйте інтернет-програми. Дізнайтеся, як робити вебсайт, як працювати в блоґах, «Твіттері» та інших подібних сервісах. Знайдіть в Інтернеті людей, які люблять ті ж речі, що і ви, і спілкуйтеся з ними. Діліться з ними ідеями.
А ось до цієї цитати у мене нічого додати, просто її потрібно роздрукувати на принтері і приліпити собі на лоб, як заповідь… Розвісити скрізь на стінах кімнат, щоб постійно бачити їх і дивуватися, яка це зараза розвісила їх, а потім читати, читати… і усвідомлювати, і усвідомлювати…
Треба жити тут і зараз на хвилі позитиву і гарного настрою
Географія більше не керує нами. Я щасливий, що живу саме зараз. Я виріс посеред кукурудзяних полів в південному Огайо. Коли я був дитиною, єдине що я хотів — це потрапити в компанію до художників. Вирватися з південного Огайо і опинитися там, де щось відбувається. Зараз я живу в Остіні, в Техасі. В цілому, класне місце. Всюди маса художників та інших творчих людей. І знаєте що? 90% моїх наставників і колег не живуть в Остіні. Вони живуть в Інтернеті. Велика частина моїх проектів, розмов і творчих знайомств відбуваються в Мережі. Замість реального спілкування в художніх студіях, я завів приятелів в Твіттері, Google Reader. Все життя випадкове.
Я теж виріс серед полів, але тільки пшеничних і там, де я ріс і зараз живу, немає моїх наставників. 100% моїх наставників живуть теж в Інтернеті. Ну, а колег всюди в достатку вистачає, що в офлайні, що в онлайні. Зараз бажаючих заробити на статтях для сайтів, ох як багато, але не всіх їх можна назвати колегами. Але ця розмова вже стосується іншої теми, бо зараз розповідь про цікаві тексти, які у мене крадуть.
Намагайтеся бути хорошою людиною (тому що світ тісний). Скажу про це коротко. Це єдина причина, чому я тут — для того щоб знайти нових друзів. Курт Воннегут сказав про це набагато краще: «Я знаю тільки одне правило: потрібно бути добрим, чорт забирай». Золоте правило стало ще більш цінним в нашому такому тісному світі. Важливий урок: якщо ви говорите про когось в Інтернеті, він це виявить. Всі набирають своє ім’я в гуглпошуку. Кращий спосіб перемогти ворогів в Інтернеті — ігнорувати їх. Кращий спосіб знайти друзів — говорити про них добре.
Як то кажуть, хорошого потрошку. Інтернет — це така штука, що нічого тут не приховаєш. Будеш погано себе вести, виколупають і віртуально ще й по фейсу відшмагають. Від бруду відмитися дуже складно, по собі знаю. Кращий спосіб — жити мирним і доброзичливим віртуальним життям. А проблеми всі можна вирішити, було б бажання.
Прокинувшись вранці, я ще раз машинально відкрив книгу Остіна Клеона «Кради як митець» і ткнувся ось в цю сторінку:
Ось кілька порад, які принесли користь особисто мені: бережіть себе, снідайте, робіть пару підтягувань, нормально спіть. Пам’ятайте, що я говорив раніше про те, що хороше мистецтво йде з тіла, не беріть в борг, живіть просто. Економте на кожній копійці. Свобода від фінансових стресів означає свободу в мистецтві, знайдіть денну роботу і тримайтеся за неї. Така робота приносить гроші, зв’язок зі світом і рутинним розпорядком. Закон Паркінсона говорить: робота змушує краще розподіляти час. Я працюю з 9 до 17 і займаюся творчістю рівно стільки ж, скільки займався, працюючи по півдня. Заведіть календар і щоденник. Вам потрібен список майбутніх і минулих подій. Мистецтво вимагає поступової роботи. Зовсім нескладно написати сторінку в день. Робіть це 365 днів в році, і у вас вийде велика повість. Календар допоможе вам планувати роботу. Календар показує конкретні цілі, допомагає вам залишатися на плаву і з задоволенням закреслювати виконані завдання. Заводите календар для будь-якої мети. Розбийте виконання завдання на маленькі проміжки часу. Перетворіть це в гру. Для минулих подій я пропоную вести щоденник. Це не регулярний журнал, а просто маленька книжечка, в яку потрібно заносити все, що ви робите кожен день. Ви здивуєтеся тому, наскільки корисним може бути таке щоденне записування, особливо через кілька років. Створіть міцну сім’ю. Це найважливіше, що вам доведеться зробити. Хороший чоловік чи то жінка буде не тільки вашим партнером, а й колегою, другом, тим, хто завжди поруч.
Швидко прочитавши ці рядки Остіна Клеона, озирнувся по сторонах і зрозумів, що це вже не сон… Пора приймати ранкові процедури і приступати до роботи, писати цікаві тексти, адже на них чекають мої замовники.
Пройшов деякий час, не раз я повертався до цього останнього абзацу порад Остіна Клеона… Зараз я влаштувався на роботу охоронцем і одночасно у вільний час працюю в Інтернеті. Записую, а якщо небагато, то запам’ятовую свої завдання на добу. На різних шпаргалках веду чорновики, інколи переглядаю їх, і виколупую звідти нові ідеї. Завдяки цьому, у мене з’явились нові проекти, я почав вести блоґ «Ласкаво просимо в Україну!». Все буде добре!
Добрий день. Рада, що випадково потрапила до вас на блоґ, оскільки шукала хорошого рерайтера для замовлення статей.
До речі, свого часу із задоволенням прочитала трилогію Фінансист, Титан, Стоїк.
Добрий день, Лідія! 🙂
Не питання, замовляйте і я напишу Вам якісний рерайт цікавих текстів.
Я так зрозумів Ви маєте на увазі Теодора Драйзера, то я теж його читав, дуже цікаво і пізнавально.