Шон Еванс зі Сток-он-Трента в 21 рік заснував «Back to the Movies» — відомий у всьому світі блоґ про кіно, який потрапив до рейтингу «Десять найвпливовіших блоґів про кінематограф» ресурсу Vuelio.
З моменту появи блоґу Шон, який раніше працював у відділі маркетингу компанії з обслуговування газового обладнання, взяв участь у створенні понад 50 фільмів, зробив не одне інтерв’ю зі знаменитостями, пройшов червоною килимовою доріжкою на премії BAFTA, перетворив свій блоґ на шанований бренд і ресурс про все, що пов’язано з кінематографом і завів дружбу з головними зірками Голлівуду.
Розкажіть, чому ви вирішили створити «Back to the Movies»?
Мені хотілося зробити щось пам’ятне на свій двадцять перший день народження — щось таке, що я не забуду навіть через роки. Тому я відкрив Google, знайшов різних знаменитих акторів, чиї роботи мені подобалися. Це Річард Кіл, який грав Щелепи в «Джеймсі Бонді», та Джеремі Буллок із «Зоряних війн» — і через їхні сайти, по email, у Twitter та будь-якими іншими способами, які міг відшукати, написав їм прохання надіслати мені привітання на день народження.
Я ні на що не розраховував, але раптом отримав відеопослання від Білла Моуслі з «Вигнаних дияволом» та Діка Уорлока з «Хеллоуїна 2». І тоді я подумав: «Вони так швидко мені відповіли — а що, якщо я створю сторінку і робитиму з ними інтерв’ю і говорити про їхні фільми?».
І за кілька місяців я зробив «Back to the Movies»! Головним стимулом для мене було те, що мене самого нудило від одноманітних типових інтерв’ю на ТБ. Я сподівався, що по Skype зможу зробити більш інтимні інтерв’ю, тому що під час їх співрозмовник перебуватиме вдома, в офісі або в будь-якій іншій обстановці, де не відчуватиме незручності. Я почав робити такі інтерв’ю, і вони правда виявилися такими невимушеними та розслабленими, що наші бесіди більше скидалися на звичайну розмову, ніж на професійне інтерв’ю.
Шон Еванс, скажіть, ви одразу стали популярні?
Ні. У мене був страшний трафік. Щодня я мав десять відвідувань, і половину з них забезпечували мій брат і моя дівчина. Починаєш запитувати себе: «Чому люди мене не читають? Я так погано пишу, у мене багато помилок?».
Першим моїм проривом було, коли я зв’язався з групою, яка знімала незалежний фільм під назвою «Шість щаблів пекла». Я розповів їм, що у мене є досвід у галузі маркетингу, і запитав, чи не хочуть вони, щоб я прорекламував їхній фільм у себе в блозі. Вони погодились і вказали моє ім’я Шон Еванс у титрах. Але до мене все одно приходило лише 50–60 відвідувачів на день. І дивитися на це було нестерпно.
Як ви змусили себе продовжувати?
Мені довелося налаштувати себе на те, що я все одно займатимуся цим — якщо ти чогось дуже хочеш і чимось сильно захоплений, не можна здаватися. Навіть якщо в мене сьогодні всього на одного відвідувача більше, ніж учора, це все одно краще, ніж було. І ще я мріяв перетворити свій блоґ на бренд — отримати студійний фільм, домогтися того, щоб про мене розповіли у ЗМІ, і не збирався відступати, поки не втілю все це в життя. Було важко, тому що перші два роки я паралельно із блоґінгом працював повний день.
Коли у вас настав «поворотний момент»?
2013 року. Я звернувся до організаторів кампанії з краудфандингу, в рамках якої Джеймс Франко збирав гроші на власний проект під назвою «Пало-Альто», і вони запропонували мені зробити з ним інтерв’ю! Відправив ще один email, і ось вже я говорив у Skype з Джеймсом Франком про «Пало-Альто».
Пізніше про нього написали у Hollywood Times, LA Reporter, The Wrap та Made TV. Але фокус був у тому, що у всіх наступних інтерв’ю звучало «коли ви розмовляли з Шоном Евансом з Back to the Movies». На мій матеріал також звернули увагу Yahoo! і BT, і майже відразу до мене пішов зовсім інший трафік.
Приблизно одночасно я дізнався, що знімається незалежний фільм жахів «Клініка страху» з Робертом Інглундом (який грав Фредді Крюгера) у головній ролі. Не був би я Шон Еванс, щоб упустити такий шанс. Я зв’язався зі сценаристом фільму, Аароном Дрейном і запитав, чи можу взяти участь у проекті, тому що автобіографія Роберта Hollywood Monster («Голлівудський монстр») була однією з тих книг, які надихнули мене на це вільне плавання в кіноіндустрії. Мене взяли, привезли до Лос-Анджелеса працювати над фільмом, і я познайомився з Робертом і його чудовою дружиною Ненсі за вечерею в Лагуна-Біч.
Тобто, сучасний блоґінг відкриває перед вами можливості і в реальному світі?
Так, і те, і інше. У випадку з «Клінікою страху» я вів для них блоґ, займався рекламою та всіма їхніми сторінками у соцмережах та контентом. Я став виходити на такі ж маленькі незалежні проекти, керівники яких мають бюджет у межах £15 мільйонів. Вони були такі вдячні за рекламу, що майже завжди відповідали і раді були зі мною поспілкуватися.
Спочатку я допомагав їм безкоштовно, але тепер я вже попрацював над маркетинговими кампаніями понад 50 незалежних фільмів та отримую оплату як консультант. Творців цих фільмів тішить той факт, що я не тільки знаю інтернет-простір і можу їм допомогти в цілому, а й рекламую їхнє кіно своїй власної аудиторії, яка обожнює незалежні проекти.
Якщо раніше я оновлював свій блоґ раз на 3-4 дні, то тепер викладаю нові пости по шість разів на день. Я освоїв неймовірні речі: щойно я писав у свій блоґ у себе вдома в Сток-он-Тренті, і ось уже працюю в Лос-Анджелесі або йду килимовою доріжкою на премії BAFTA в Лондоні як VIP-гість!
Шон Еванс, ви можете сказати, що легко цього досягли?
Ні. Уявлення про те, що блоґерам не потрібно працювати, є помилковим. Якщо ви справді хочете чогось досягти і втілити свої мрії, доведеться багато працювати. Якщо хочете вести блоґ просто як хобі, можете робити це будь-якої зручної хвилини, але якщо хочете зробити його своєю основною роботою, потрібно приділяти йому багато часу, тому що у вас буде дуже багато конкурентів. Мені довелося чимало попрацювати, щоб отримати те привілейоване становище, в якому я зараз перебуваю, і всі престижні бонуси, які воно мені забезпечує.